Завіявсь муж. Остались діти.
І все одна, одна, одна.
І нікуди себе подіти -
Робота лиш - і та нудна.
Є подружка і колежанки.
Поспівчувають. А вночі
П'є каву туга з філіжанки.
І тужно так кричать сичі.
Сховає знов подушка сльози.
А сни насняться молоді,
Де вдвох. А луки й верболози
Їм шелестять: "Люби! Радій!"
Жаріє, крутиться в постелі -
І дріж солодкий обніма...
Проснеться - й наче у пустелі:
Нема його, нема, нема.
Така біда, жіноче лихо.
Такий талан на стільки літ.
І ходить відчай тихо-тихо.
І нишкне світ біля воріт.
19.05.2012
Завiявсь муж. Остались дiти...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112051906130
Свидетельство о публикации №112051906130
Рецензии
В'ячеславе, надзвичайно вражена, як ви зуміли відчути і передати стан жінки, яка живе у відчаї і одна виховує дітей.
Вера Кухарук 31.05.2012 22:22 • Заявить о нарушении
Вера Кухарук 31.05.2012 22:22 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.