де довкруги очерети,
де ти - не ти, де я - не я,
де ми долаєм межі, ступивши за межу,
лишаємо одежу в човні чи на плоту,
а далі хто уплав, хто по воді
настільки віри стачить
і в сутінках, де той, хто має очі
нічого не побачить,
ми іншу плоть отримуєм...
дарунок? я поки що не знаю.
мене життю навчили довіряти мої поводирі,
коли я був сліпим і голим кошенятком,
покинутим на луках, у траві,
яка була єдиним схроном
від пацюків, лисиць, ворон...
я там навчався тамувати страх
мовчати,
і вірити, якщо ти вибраний, то маєш жити,
яким би не було твоє життя важким
Коан про Довiру
© Copyright: Валео Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №112051809691
Свидетельство о публикации №112051809691
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
