Der tod - Подземный переход. RU. PL. DE. UA

Все смерти разом,
Не больше чем одна.
Не видит пустота,
В жилище тех следов,
Прошедших отзвучавших.

Сожалений и
Сочувствий.

Что эхом исчезая
Растаят по углам покоя.
Ещё тепла рука,
В своём последнем жесте.
Взгляд из под век,
Прощальный брошен
Слепо.

И росная трава и корни,
Склеп страха, слёз, камней,
Со мхом приросшим. И насыпь земляную,
Не возможно сбросить в яму,
В открытое лицо отца,
Что вроде спит, но бдит.

Подземный переход,
Уход в der tod,
Тебя в меня
На век нас
По меря.

     = + = + = + =

Der tod - Przejscie podziemne. //Konrad Wojtyla//
____________________________________

tyle smierci razem ze nie mniej
niz osobno. Patrz pustka
w pokoju jeszcze slady
przejsz i slow.

wyrazy
wspolczucia

ktorych wyrazic sie nie da
unosza sie przy rogach lozka
w cieplym fotelu reka
co uwiecznia gest
i oko co spod powiek
ostatni raz rzuca sie
na oslep.

gdziejuz rosna trawy i korzenie
i skrzep leku i sliny i kamienie
mchem porosniete. gdzie brula ziemi
ktora nie sposob rzucic w dol
w otwarte gardlo ojca
co niby spi, a patrzy.

podziemnym przejsciem
der tod wychodzi
z ciebie we mnie
i znow cos
umiera.

     = + = + = + =

Der tod - Unterfuhrung
________________________________

so viel tod zusammen nicht weniger
ais einzeln. schau die leere
im raum noch spuren
der ubergange und worte.

bekundungen
des beileids

die sich nicht aussprechen lassen
erheben sich an den enden des bettes
im warmen sessel eine hand
die eine geste verewigt
und ein auge das unter den lidern
das letzte mal
blind drauflos sturzt.

wo schon gras und wurzeln wachsen
und ein gerinnsel aus angst und spucke und mit moos
uberwachsene steine. wo ein erdklumpen
sich unmoglich nach unten werfen lasst
in die offene kehle des vaters
der scheinbar schlaft, aber schaut.

aus der unterfuhrung
kommt der tod
aus dir in mich
und wieder stirbt
etwas.

       = + = + = + =

Der tod - Підземний перехід.
_________________________________

стільки смерті вкупі - не менш
ніж окремо. дивись пустка
в кімнаті ще сліди
переходів і слів.

слова
співчуття

яких і не висловиш
висять над кутами ліжка
у теплому кріслі рука
що увічнює жест
і око що з під повіки
востаннє кидається
наосліп.

де вже ростуть трави й коріння,
згусток страху й слини,і поросле
мохом каміння. де брила землі
що її неможливо жбурнути вниз
у відкрите горло батька
який ніби спить, а все бачить.

підземним переходом
виходить der tod
із тебе у мене
і знов щось
помирає.
Брюховичи. Brzuchowice. Bruchwiese. Брюховичі. 18.05.2012.