Любі друзі!..
Як вас багато,
А то, немає взагалі.
Не знаю правда чи неправда,
Що друзі пізнаються у біді.
І ось, біда зайшла у хату
Всій своїй неписаній красі -
Стоїть і посміхається мені.
А серце розривається на шмаття,
І вічний холод стигне у душі.
Біда, біда, як чорна птаха
Несе нещастя на крилі.
І ось, прийшла та мить єдина,
А вас немає взагалі.
Як тяжко-важко залишатись
Сама з собою на самоті.
І де ж, ті друзі?: - їх немає.
І де ж, їх чуйність та любов?
Тепер повинна зрозуміти,
Хоч не вкладається в умі,
Що друзі, справжні пізнаються -
Лише в незгоді та біді.
Друз1
© Copyright: Татьяна Рачкова Малиновская, 2012
Свидетельство о публикации №112051606154
Свидетельство о публикации №112051606154
Рецензии