Прощай
і не клич!
І не дивуйся, як все сталось,
в чому річ,
Чому гарячі і палкі колись
уста
Тепер холодні і на серці
пустота.
Не осуди! Жіноче серце
не збагнеш,
Його ні плачем, ні любов;ю
не візьмеш!
Зів"яли квіти, що цвіли нам
навесні.
Прощай, бо ти не любий
більш мені!
Свидетельство о публикации №112051605202