І так завжди і так знову
я їй довіривсь а вона все забула
неначе всі зійшлись у змову...
все... Моя душа вже потонула.
Чому так завжди? Що за гріх
я зробив на цій планеті?
Чи це такий у долі сміх?
Щоб я попав в нещастя неті.
А я ж довірився тобі
свої секрети всі відкрив
кидав надію я собі
і райський світ для нас створив.
А ти... Що ти наробила?
Понівичила мене як скотину
ти ж мене собою вбила
тепер не буду жити... Я загину...
прокляття
© Copyright: Андрей Гловацкий, 2012
Свидетельство о публикации №112051508620
Свидетельство о публикации №112051508620
Рецензии