Скляним здавалось світанкове небо
І паперовими - чудесні квіти.
Кошмарів ніч - то була ніч без тебе.
"А де татусь ?" - питали вранці діти.
А ти прийшов вже тільки по полудні,
З опущеною низько головою.
Тобі в сім"ї всі дні здавались будні,
Не захотів пливти ти за водою.
Твій човен повернув у інше русло,
Та марно, бо не справдились надії,
Бо та ріка пливла так мілко й пусто,
Що не манили величчю події.
Скляним здавалось світанкове небо
І паперовими - чудесні квіти.
Я би тебе ніколи не простила,
Якби не діти.
***
© Copyright: Ольга Будзан, 2012
Свидетельство о публикации №112051508442
Свидетельство о публикации №112051508442
Рецензии