* * *
1
Збудуй мені Едем в своєму серці,
Де ми жили б не голі, а відкриті.
І посади там Дерево любові,
Хай родить воно яблука налиті.
І не пускай туди змію повзучу,
Щоб не зривала яблук з того древа.
Хай там живуть, як в давній добрій казці,
Король - то ти, і я - то королева.
* * *
2
Палали в полум'ї листи
тієї ночі.
Це відходили назавжди
мрії дівочі.
Я ж півжиття жила колись
листами тими!
Тепер горіла у вогні
разом із ними!
А що, якщо любов спасу?
Вогонь задую ?
Задула. Клаптик у руці,
а там – «цілую».
***
© Copyright: Ольга Будзан, 2012
Свидетельство о публикации №112051508407
Свидетельство о публикации №112051508407
Рецензии