Дума про самостiйнiсть

Гнат Смердило ухватив
Вдачу біснувату
І вночі проголосив
Самостійну хату.

Гроші, прапор, герб, щоб мать
Атрибути влади,
Дав наказ намалювать
Родичу з Канади.

Обустроїв ізрання
Огорожу дужу –
Хай не пре чужа свиня
У його калюжу!

На ворота наліпив
Розклад пообіді,
Щоби візи міг купить
Кожен із сусідів.

Ще й відкритим написав
Текстом меморандум,
Щоб його державу звав
Всесвіт  Смердиляндом.

Жінка каже: - Ти здурів!
А у кого,  Гнате,
Цибулину, сухарів
Маєм позичати?!

Сірника чи ковбаси,
Варене, печене
До сусідів йду просить,
А вони – до мене.

З ким на свято на ослін
Сісти,  заспівати?!
Може, скажеш у Берлін
Йти колядувати?! –

Гнат своє гне: - Твій тандем
Ні на що не здатний.
Незалежно проживем,
Бо – самодостатні!

– Гнате! Ти не захворів?!
Не відміниш тексту,
Я тебе о цій порі
Відлучу від сексу.

– То ж, зов’янь у всій красі! –
Гримнув Гнат дверима. –
Я із кумом радивсь і
Він мене підтримав.

Щоб державність зберегти,
Будем онаністи,
Та хоч все життя торти
Із сортира їсти!

                1989 р.