***
Із блакитних небес
Опускаються мрії донизу.
Обплутав їх путами
сумний полонез ,
закутались в чорну ризу.
Вічність хвилинами
скапує дня,
плететься довгими косами.
Сходяться клинами
давні слова,
ранковими стеляться росами.
Літо любові
осіннім листком
капає, капає, капає...
Доля не гладить,
не пестить крилом,
дряпає, дряпає, дряпає...
Свидетельство о публикации №112051507798