Минає день за днем і ніч за ніччю.
Усе пливе і кане в небуття.
У суєті міняєм річ за річчю,
Між пальцями пускаючи життя.
А я стулю всі пальці у долоні,
Притримаю життя у кулаці,
Всі поїзди зустріну на пероні,
І плин води затримаю в ріці.
І що тоді отримаю натомість?
Що буду мати навзамін життя? -
Нікому не потрібну дивну повість,
Де є початок і нема кінця.
Де зупинилась мить, мов на світлині,
Зловила непотрібний ідеал,
Де головні герої - тільки тіні,
А мій кулак - історії вокзал.
***
© Copyright: Ольга Будзан, 2012
Свидетельство о публикации №112051507681
Свидетельство о публикации №112051507681
Рецензии