Я думала: "Що є життя?"
Я ніч не спала,
Коли нещасна, молода
Від раку жінка помирала.
Та вічні істини тоді
Не доторкались мого серця,
А жінка, що чужа мені,
В той вечір мусіла померти.
Навіщо зорі, небеса?
Навіщо здалась людям доля?
Нащо уся земна краса,
Коли лиш смерть на світі - воля?
Я хочу жити! Хоч раба
Завжди я буду й полонена
Земного щастя і добра .
Хай смерть не прийде навіжена!
Я думала. Я не могла
Заснути тої злої ночі.
Нещасна жінка молода
В той вечір враз закрила очі.
Великий світ цей і страшний .
Нам смерті не знайти причину.
Той, хто створив, той і забрав
Великий витвір свій - людину!
Смерть жiнки
© Copyright: Ольга Будзан, 2012
Свидетельство о публикации №112051507622
Свидетельство о публикации №112051507622
Рецензии