Гучн сть люз й
Гучність ілюзій надається бонусом у боротьбі за думку. Виключене світло виявилось сонцем, а потік розплескався по стіні кольорами уявлень про об’єктивне сприйняття. Яскраво прикрашає кров із розбитої голови, гучно, так би мовити. І ось весна чомусь пахне осінніми холодами – згадується майбутнє. З тиші завтра дивишся в наївні дії миті, що по жилам зараз твоїм чорно-кольоровим несеться, а потім альбом викинутий на звалище. Загубиться почерк, каракулями чорнильними обливатимемось в екстазі нерозуміння. Лев спатиме на самоті, обвитий благородною змією, вбитий під ранок томним поглядом темряви, зваблений мороком абстракцій пекла. Температурний режим спотворює. Чи то оглухли?
© Copyright: Анастасия Кириленко, 2012
Свидетельство о публикации №112051404478
Свидетельство о публикации №112051404478
Рецензии