Не полоніть мене словами,
Не розтривожте почуттів.
І весняними вечорами
Не шліть мережаних листів.
Не треба бавитись зі мною,
Словами душу лоскотать,
Бажати стати сном, весною
І сподівання хвилювать.
Навіщо кличете у казку –
Таку тривожну, чарівну?
Ще Вас не бачила без маски,
А вже у пестощах тонУ.
Я розумію, що не варто.
Остерігаюся вогню.
Той перший вірш був Вашим стартом, -
ЙОГО насамперед виню.
…Знов вітерець весну лоскоче.
Я знов – в обіймах Ваших слів.
Може, не треба? Хочу! Хочу!
Разом зі мною вітер млів…
14.05.2012р.
Не полонiть мене словами...
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112051411323
Свидетельство о публикации №112051411323
Рецензии