Дзвоню тобі. Відважилась нарешті.
Гудки, гудки… Душевна круговерть…
Чекання на міжтелефонній стежці
Було тривожним як повільна смерть.
Та раптом слух залоскотало вперше
Довгоочікуване трепетне «Алло!» -
Зімлів від щему мій душевний стержень,
А почуття ще дужче розцвіло.
…До мрії доторкнулося натхнення.
З черешень осипАвся білий цвіт.
Твої слова ховала у кишені,
Душа співала й рвалася в політ.
Черговий крок до серця обережний
Моїм бажанням вимріяний був.
Твій голос заспокійливо-бентежний
Свідомість хвилюванням огорнув.
Ти виявився щирим і дотепним,
З жінками і з природою на «ти».
Тож, недарма протягнуті до тебе
І телефонні, і людські дроти…
Вже півжиття тебе неначе знаю.
Не зраджу. І захоплень не зміню.
Тому, як знов почути зажадаю,
Не втримаюсь…і ще раз подзвоню!
12.05.12р.
Дотик до мрii
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112051309172
Свидетельство о публикации №112051309172
Рецензии
Іринко, вітаю вас на цих сторінках. Дзвоніть, не стримуйтесь... З травневими вітаннями я.
Инна Шумовецкая 14.05.2012 20:58 • Заявить о нарушении
Инна Шумовецкая 14.05.2012 20:58 • Заявить о нарушении
Рада зустрічі! І Вас з Травнем! А йому... я якось ще подзвоню. Дякую, Інночко!
Ирина Визняк 14.05.2012 23:09 Заявить о нарушении
Ирина Визняк 14.05.2012 23:09 Заявить о нарушении