Вона прийшла до тебе в сон уночі,
І тишком рано-вранці розбудила,
Та не обличчя згадував дівоче,
А світлий ліс, куди тебе водила.
Почули подих вітру крізь дерева
І пошепки вона тобі сказала:
Їй не потрібна воля та сталева,
Відчути б рук тепло, яке не знала.
Скінчився сон, а пам'ять залишилась,
Не знаєш, чи існує та дівчина.
Не забувай, що казка не скінчилась,
Для суму є невидима причина.
Надійся, що в житті її зустрінеш,
Не знехтуй мрії силою ніколи.
Будь впевнений - із нею не загинеш,
Шукай, не опускай ти рук додолу.
Шукай
© Copyright: Алексий Новиков, 2012
Свидетельство о публикации №112051207868
Свидетельство о публикации №112051207868
Рецензии
