Дивитись на перони, поїзди
Поодаль зверху крізь повітря в спеці.
Тумани вище лінії води
Мого дитинства.
Я пливу в безпеці.
Шукати свідків власних потрясінь,
Щоб тільки легше. Егоїзм чи сила?
У квітниках душі рясніє лінь,
Хоч все вона ще не заполонила.
Старатися, змагатися, іти
В потугах в боротьбі з самим собою.
Забути про поняття самоти,
Вмивати душу правдою-водою.
У хованки в дитинство грати – зась.
І смак повітря відчувати чистий,
Щоб пам'ять лиш веселкою лилась.
А поїзди травневі – як намисто.
дивитись на перони...
© Copyright: Надежда Теленчук, 2012
Свидетельство о публикации №112051106142
Свидетельство о публикации №112051106142
Рецензии
