Природа та людина

Природа, матінко моя!
На що ж, ти стала схожа?!
Усім-усім життя дала.
Усім його ти зберегла:-
Від хробака до пташки.
Від пташки до мурашки.
Від мавпи до людини.
Від людини до тварини.
Від тварини до рослини.

Природа, матінко моя!
На що ж, ти стала схожа?!
Річки перетворились в болота.
Повітря чистеє, як скло
Перетворилося в чорне полотно.
У повні груди не вдихнеш,
Водички більше не поп*єш.
І Скрізь одна лише багнюка -
Невже у нас, таке життя -
Лише одне-одне сміття?!

І доки люди не збагнуть-
У цьому світі всі живуть:-
Від хробака до пташки.
Від пташки до мурашки.
Від мавпи до людини.
Від людини до тварини.
Від тварини до рослини.
Бо мають право на життя -
Природа-матінка дала.

І щоб не канули в літа,-
Ви люди схаменіться.
Любіть, шануйте, поважайте-
Природу-матінку свою!
І для нащадків зберігайте
Усі її чесноти, усі її красоти.
І буде вдячна вам вона,
Бо має право на життя!