Благословенні роки ті,
Які забути неможливо,
Які навчили самоті,
В які почав любити зливу.
З них пам’ятаю жовтий міст,
Що бачив з власного городу.
Дощило, падав жовтий лист,
Робився сірим міст в негоду.
Блищали блискавки над ним;
Я вчився ще тоді несміло
Просте не плутати з складним,
Добро – зі злом, як мати вчила.
За рухом хмар спостерігав,
Про Всесвіт думав, про планети.
Вдивлятись вчився. Зберігав
Душі нечитані сонети.
Тепер, як чую знов грозу,
З неоном блискавок думками
Дитинства міст отой несу,
Щоб збудувати над роками.
Залiзничний мiст
© Copyright: Игнат Меренков, 2012
Свидетельство о публикации №112051003863
Свидетельство о публикации №112051003863
Рецензии
