Давно живу в чужинськім краї,
В країні сонця і тепла,
Де водоспади, ріки, гори,
Де зачаровує краса…
Та думка лине в Україну,
До верб рясних і до калини,
В садок отой,що біля млину,
Що в снах я бачу й наяву…
Там небо вище! Зорі ясні
І краплі більші у росі,
Яку топтали на світанку
Ногами босими малі…
І вже я бачу ту стежину,
Що між хлібами пролягла,
І кошик свіжої ожини
Мені вже серце зігріва...
Так хочу знову повернутись!
Пройти б босоніж по лугУ,
Почути рідний голос тата
Зустріти з мамою весну…
Упасти б в лоно рути-м"яти,
Вдивлятись в неба синяву,
Заплющить очі і побачить
Себе в вишневому садку.
Як соловей співа б почути
І як зозуленька кує.
Та вже нічого не вернути...
Минає все! Минає все…
Давно живу...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112050800284
Свидетельство о публикации №112050800284
Рецензии