Сині волошки, квіти дитинства...
Літом війнуло в серце мені.
І засіяла душа променисто,
Вже ті волошки я бачу в вікні.
Ось простягають листки-рученята
В шибку ранкову милу мою,
Світяться синьо озер оченята,
Кличуть вставати, а я ніби сплю,
Так бо не хочеться диво злякати,
Щоб не пропала видінь красота...
-Доброго ранку! Годі вже спати!-
Раптом лунає мова дзвінка.
І ту безмежно щасливу хвилину
Запам"ятаю на все я життя:
Донька з синочком
З волошково-синім
Квітом червневим в руках...
Син1 волошки...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112050800175
Свидетельство о публикации №112050800175
Рецензии