Кв1ти
Квіти, неначе малі діти!
Вони жадають щастя
Та кращого життя.
Вони ростуть в любові,
У злагоді до волі.
Вони, такі тендітні,
Такі різноманітні.
Яскраві-неяскраві.
Великі та малі.
Бо кожна-кожна квітка,
То символ вічної краси.
Але життя коротке -
Сьогодні квітка сяє,
А завтра, помирає,
Якщо ніхто не дбає,
Не любе, не кохає.
А ми?.. І наше людство?
Чому, такі безпечні?
То любим, то кохаєм,
А завтра забуваєм.
Так легко все кидаєм
Та серце розбиваєм.
Не хочем розуміти
Чи є у нас душа,
Чи квітне, чи буяє,
А може, вже згасає
Та вічная краса?
Квіти - це нашая душа!
Але безжально потяглася
До квітоньки рука, -
І ще одне - загублене життя,
І ще одна - спустошена душа.
Свидетельство о публикации №112050702650
До квітоньки рука, -
І ще одне - загублене життя,
І ще одна - спустошена душа."
Как проникновенно написано!.. Замечательное стихотворение! Украинский язык мне понятен и дорог. И хоть так как Вы написать я не смогла бы, но читаю с радостью и даже трепетом. Спасибо за то ,что Вы пригласили меня в гости. С уважением и добрыми пожеланиями,К.
Соломинка Твоя 04.02.2013 11:37 Заявить о нарушении
Татьяна Рачкова Малиновская 06.02.2013 15:32 Заявить о нарушении