Кв1ти

КВІТИ

Квіти, неначе малі діти!
Вони жадають щастя
Та кращого життя.
Вони ростуть в любові,
У злагоді до волі.

Вони, такі тендітні,
Такі різноманітні.
Яскраві-неяскраві.
Великі та малі.
Бо кожна-кожна квітка,
То символ вічної краси.

Але життя коротке -
Сьогодні квітка сяє,
А завтра, помирає,
Якщо ніхто не дбає,
Не любе, не кохає.

А ми?.. І наше людство?
Чому, такі безпечні?
То любим, то кохаєм,
А завтра забуваєм.
Так легко все кидаєм
Та серце розбиваєм.

Не хочем розуміти
Чи є у нас душа,
Чи квітне, чи буяє,
А може, вже згасає
Та вічная краса?

Квіти - це нашая душа!
Але безжально потяглася
До квітоньки рука, -
І ще одне - загублене життя,
І ще одна - спустошена душа.


Рецензии
"Але безжально потяглася
До квітоньки рука, -
І ще одне - загублене життя,
І ще одна - спустошена душа."

Как проникновенно написано!.. Замечательное стихотворение! Украинский язык мне понятен и дорог. И хоть так как Вы написать я не смогла бы, но читаю с радостью и даже трепетом. Спасибо за то ,что Вы пригласили меня в гости. С уважением и добрыми пожеланиями,К.

Соломинка Твоя   04.02.2013 11:37     Заявить о нарушении
И Вам большое спасибо за теплоту слов. С уважением Тата.

Татьяна Рачкова Малиновская   06.02.2013 15:32   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.