She walks in beauty, like the night... Lord Byron

She walks in beauty, like the night
Of cloudless climes and starry skies;
And all that's best of dark and bright
Meet in her aspect and her eyes:
Thus mellowed to that tender light
Which heaven to gaudy day denies.

One shade the more, one ray the less,
Had half impaired the nameless grace
Which waves in every raven tress,
Or softly lightens o'er her face;
Where thoughts serenely sweet express
How pure, how dear their dwelling place.

And on that cheek, and o'er that brow,
So soft, so calm, yet eloquent,
The smiles that win, the tints that glow,
But tell of days in goodness spent,
A mind at peace with all below,
A heart whose love is innocent!



Вона іде,подібна вродою до ночі –
Чиї сяйні зористі небеса.
Все світло й тінь ввібрали її очі,
І образ цей – безмежная краса:
У взорі ночі ніжно-темний посвіт,
А денне світло жалить мов оса.

Крило імли затінює проміння,
Що відблиск свій на косах полиша.
Тоді стихає те мяке світіння
В  лілейнім личці і ясних очах,
І чується кришталю мерехтіння
В її думках, у сказаних словах.

Рум янець щік її і брів краса-
Такі водночас ніжні та яскраві.
Лукава посмішка і кольорів яса,
Всі дні її цнотливі та ласкаві.
Їй вроду й  розум дарували небеса,
А в серці в неї скарби небувалі.