***

                Війне крилатий над рікою,
                Шумить-гуде безкрая гладь,
                І вічних дум моїх юрбою
                У душу лине невпопад.

                Знов пережитого минуле,
                Роз"ятрив серце листопад,
                Та в голові моїй майнуло
                Що осінь подає нам знак.

                То знак - що осінь за порогом
                Нещадний час від нас жене,
                Що жити треба в мирі з Богом,
                Тоді й любов до нас прийде.

                Шумлять отави над рікою,
                Шепочуть верби золоті,
                Я з вами трошки ще постою,
                Куди ж ви, роки молоді?
                8.11.2010

                Над шумным городом рассеялся туман,
                Я ухожу от небытья былого,
                Быть может это лишь самообман...
                Душою праздной не хочу другого!

                Сгореть бы сново от твоих оков,
                Сознанье оборвать своё навеки,
                В огне и радости моих тревог,
                И нет меня счастливее на свете!
                3.11.2010


                Постать лихої самотності стала,
                Синьої тиші нестерпна печаль,
                Все - що ядруже тобі дарувала,
                Майнуло в безкраю засніжену даль.

                О тиша! Безмірне поетове щастя!
                Снуєш навкруги чорно-білим крилом,
                Рятуєш ти душу мою від напасті,
                О, тиша, бездонне моє джерело!

                Прости мене друже,що так іне стала
                Твоєю судьбою на все життя,
                Я серце поета з дитинства плекала,
                На жаль, у минуле нема вороття.
                12.11.2010