Моя страна

   Моя країна, рідний краю,
   Я кращої землі у світі всім не знаю,
   Де так були б осяяні простори,
   Річки стрімкі, високі гори,
   Яскраве сонце і зелений гай,
   Повітря чисте, мов цілющий водограй!

   Народе мій благословенний,
                чом не жити,
   Коли земля так щедро родить жито,
   Сади рясні квітучі під Вікном,
   А бджоли наповнюють вулики медком,
   Лелеки оселилися у стрісі,
   А скільки ж усілякого добра у лісі!

   Серед такої божої краси,
   Ти не знаходиш праці, мій народе.
   Не видко пахаря, не чути дзвін коси -
   Це доля завинила чи неврода?

   Плекаєш щастя на чужбині знов і знов
   Щоб хоч якусь  роботу мали руки.
   Вiддалені від тебе діти і онуки,-
   Їм можна вислати лиш гротшІ -
                не любов!

   Чому, колись заможнеє село
   Мов вимерло, чи вІтром загуло?
   Не чуть, ні гомону дитячого, ні сміху,
   Сліпі віконця, худорляві стріхи.

   Мій Боже праведний, скажи,
   Чим завинив народ мій сивий,
   І від зневіри вбережи,
   О, Божа Матінко, спаси нас і помилуй!

   Чванливе панство хай відповіда
   За ріки крові та голодомори.
   Хай вщент згорять,
   Щоб не було й сліда
   Ні на Землі, ні в небі, ні у морі!

   Учителю Всесильний і Святий,
   Ти можеш все, і Всесвіт збудувати,
   З добром увійти у кожну хату,
   У кожне серце зазирнуть,
   Дитині кожній батьком буть,
   Благословить в останню путь!

   Веди, до Себе нас, веди.
   Без Тебе не квітуть сади,
   І колос не дає зерна,
   Причасний келих без вина.

   З тоболю - душі як стожари,
   Серця злітають як Ікари,
   Усьому світові несеш сьогодні знов
   Тепло, і віру, і надію, і Любов!

   Щоб не закінчились сьогодні наші днини,
   Звертаюсь я до кожної людини,
   І закликаю всіх до каяття,
   Щоб увійти у Батьків Дім
                на все життя!

    07.02.09.