М1й р1дний край! Моя кра1на!

Мій рідий край! Моя країна!
Яка ж ти, гарна! Яка мила!
Яка весела і сумна!
Любові, мудрості повна!
І все це - наша Україна!
Рідненька нашая Земля!

Степи, поля, лани та доли.
Моря та річки й джерельця.
Ліси та сині-сині гори-
Каштан зелений над Дніпром.

Усе барвисте, кольорове-
Різноманіття навесні.
Усе цвіте, усе буяє
І скрізь вирує та палає
Червоним полум*ям життя.

Лише у нашім ріднім краї,
Так можуть пристрастно любить.
Бо наш народ - великий дух
І щире серце має,
Яке Вкраїну боронить.

І скільки б,нас би, не гнобили-
Країна вільна та мужня,
Бо тільки в нашій Україні
Шанують волю та життя.

Навчають наші покоління
Свої коріння поважать.
І ти, і я - ми українці!
Завжди, - ми будем пам*ятать,
Як тяжко-важко здобували,-
Цю волю, щирість та любов.

Роки-століття пролунали,
Як українськії пісні.
А наші прадіди-діди
Свої головоньки поклали
У чістім полі, де вітри.

Але ж, вони, все ж донесли-
В серця і душі нам поклали,-
Ту віру, щирість та любов.
Своїх синів вони повчали
Любити неньку Україну,
Як рідну матінку свою.

Яка життя подарувала
Та колисковую співала.
Яка ночей не досипала,
Бо кращій доленьки бажала.

І ми повинні розуміти
Та пам*ятати їх ім*я.
І діточок своїх повчати,-
Свої коріння поважати,
Щоб не пішли у небуття_
Рідненька нашая Земля!