1
ти підвернула ніжку так що й не плачеш
і голос рибалок здається знайомим здавна
безмір'я повне твоїх солоних медуз
тиші та сонця позаминулого літа в Криму
даєш замість нього собі здачі завше
за все на піщаному березі що як між пальців
розчиняється брижами хвиль
в благодатній піні
маючи місяць чи ще якийсь інший
час неминучого щастя
його маленька дівчинка
тобі напевне боляче
ще й не так буде
потім
2
ранкові прогулянки на милицях мильними
плямами розкиданого по кімнаті одягу
вздовж майже успішних спроб відірватись
подалі від себе
від своїх кімнатних рослин
спогадів
тобі не потрібен ніхто
ти хочеш сховатися хоч від когось
зникнути на очах у всіх
докласти зусиль найбоязкішого
птаха
там де тепер тільки для слів
місце та й то не для всіх
колись ти просто зникнеш
без попередження
і помреш
на завершення
сповіді
а не вірша
берег
© Copyright: Сашко Харчук, 2012
Свидетельство о публикации №112050301417
Свидетельство о публикации №112050301417
Рецензии