Коли у твоєму місті лунають вибухи,
Таке відчуття, наче в горло встромляють ножиці.
Це місто вже Бог як флакон від парфумів винюхав,
Сидиш і не знаєш, чи шоу тепер продовжиться.
Скажи мені, мертвий Фредді, скажи-но, Меркьюрі,
Навіщо живемо, якщо ми свій дім дозволили
Зжирати перевертням в біло-блакитних светрах?
Дивись смітники покотились як суші-роли...
Дніпро, наче кола, і їм в ній бракує ментосу.
Теракти - як ігри живими людьми в солдатики.
А ми зачерствіли, і діти сповнені скепсису:
Не хочуть на цій землі ні сестру, ні братика.
02.05.2012
про терракты в Днепропетровске
© Copyright: Александра Очман, 2012
Свидетельство о публикации №112050205377
Свидетельство о публикации №112050205377
Рецензии