Звёздный зов

Ветром
     дверь
       во мглу
          открыта,
                ночь
                колышется
                ковром.
                Лунным
                инеем
                покрыта
                пыль
                дороги
                за
                окном.
На
  крыльце
        опять
          столкнулить
                бой
                часов
                и муки
                дня,
                к ним
                кометами
                тянулись
                души
                звёзд,
                меня
                маня.
Всё зовут
        опять
         подняться,
                погасить
                огонь
                свечей
                и
                уйти,
                и
                потеряться
    на
просторах
    их
   ночей.


Рецензии