Вечірні зорі ясно сяють,
Мене на вірші надихають.
На самоті сиджу в садку,
Згадаю юність чарівну.
У цім садку колись гуляла,
Рушник нитками вишивала.
І босоніж по стежці йшла,
Тепер барвінком поросла.
Гніздечко на стовпі було,
Лелека звив його давно.
Із року в рік, не полишає,
Життя оселі прикрашає.
Ідуть роки, життя невпинне,
І не завжди воно гостинне.
Спливає в пам‘яті воно,
Моє глибинне джерело.
Зненацька підкрадався сум,
І бив у серце легкий струм.
Молившись, я тихенько йшла,
Чекали вдома вже діла...
Вечiрнi зорi ясно сяють
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112042908891
Свидетельство о публикации №112042908891
Рецензии
