ДЗММ

За совєтської влади це був індустріальний гігант,
Такий собі металургічного машинобудування Атлант,
Який збував свій ширпотреб в Індію та на Кубу,
Підтримуючи молодших братів соціалістичного клубу,
Що з радістю пиляли вагонетки на металобрухт,
І за кошти з якого імпортували ґанджу і сухофрукт.
Усі правовірні індійці, що живуть у трущобах,
Славлять Крішну, задихаючись у венеричних хворобах,
Радісну передають легенду із сумним зітханням
Про Дебальцевський завод  металургічного машинобудування,
Де щастя братньої праці на братній могилі цвіте
І єрихонськими трубами зранку прохідна там гуде.
Туди, ніби в нірвану, прагне викрадений син раджі,
Щоб бухати в битовці та ставити всіх на ножі,
У День металурга лупашити металістів і залізничників,
Жінку, дітей, стару мати, батька-раджу і його поплічників...
І мріє індієць про Голівуд металургії на захід від Делі,
В якому в хрущовках найнижчі у світі стелі.
Мріє, вивчаючи свою Камасутру, й знати не знає,
Що кришталева його мрія бур'яном планомірно зростає.
Там цехи тепер стоять, розфігачені в буремні дев'яності,
Світять у темряву розбитими вікнами, повнії злості,
Повнії випарів якихось заборонених отруйних феросплавів,
Які щоночі плавлять на руїнах прокатних станів,
Втиху собі прибравши збанкротіле надбання соціалізму,
Перетворивши в заповідник пролетарського алкоголізму.

Там тепер працює мій друг, який не зачепився в універі.
Працює нелегально, не присвячуючи особливої уваги кар'єрі,
Працює бо треба, бо якось не личить сидіти на шиї батьків.
Отримує дві штуки на місяць. На пиво й сигарети з ларьків,
Та не надто вибагливих жінок йому повністю вистачає.
Завод, це роздовбане Ельдорадо, його біля себе тримає,
Дає йому все, що так необхідно здоровому організму,
Не засраному політикою та русифікованим сепаратизмом,
Якому нема чим зайняти себе серед цієї соціальної депресії,
Занедбаного комунального господарства і підліткової агресії:
Траву за демпінговими цінами і почуття тісного колективу,
Ніякі соціальні гарантії та нульову подальшу перспективу,
Якої врешті-решт ніхто й не прагне мати в цьому місті,
З якого в Індію летіли вагонетки і веселі колись вісті...