Вже не довго лишилось чекати,
Бо наука не йде, а біжить
Будуть люди в собі все міняти,
Будуть жити по кілька століть!
Тільки, як же з новим поколінням?
Бо ж Земля - то обмежений край...
Значить зроблять собі в різних рівнях
Щось таке, як омріяний Рай
Та у Всесвіту свої причуди
І на місці ніщо не стоїть
Завтра Сонця вже може не буде,
Або куля земна затріщить
І розвАлиться миттю на друзки,
Або вистигне в неї ядро...
Ти Людино, не краща від "кузьки"!
Ще живеш?! Це тобі повезло!
Ага, ага...
© Copyright: Богдана Синюк, 2012
Свидетельство о публикации №112042500655
Свидетельство о публикации №112042500655
Рецензии
"Завтра Сонця вже може не буде,
Або куля земна затріщить.
І розвАлиться миттю на друзки........"
Сподобалось! Глибинний, філософський вірш з доволі невеселими пророцтвами. В мене теж є вірш на схожу тему - http://www.stihi.ru/2011/07/11/5325
Дмитро Степ 18.06.2012 18:59 • Заявить о нарушении
Або куля земна затріщить.
І розвАлиться миттю на друзки........"
Сподобалось! Глибинний, філософський вірш з доволі невеселими пророцтвами. В мене теж є вірш на схожу тему - http://www.stihi.ru/2011/07/11/5325
Дмитро Степ 18.06.2012 18:59 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.