Ross, Guard Я Ш-ш-ш!

Росс завжди тихий, та в нього причина, -
Він виростав під комплексів тиском,
З дитинства розвилася друга личина.
Він то басить, то заходиться писком.

Він не вІдає друзів й не має потреби
В спілкуванні з іншим створінням на світі,
Інстинкти від звіра, мозок амеби.
З задатком таким йому не скорити
Мрії дитячої про польоти у небо!

Розгардіяш у його голові! Розгардіяш!
Розгардіяш у його голові! Розгардіяш!

Гард в авангарді всього, що траплялось
Давно загубив славну звичку сміятись
З маленьких дрібниць і щоб вже не сталось
Йому від життя випада захищатись.

Охорона надовго замовкла й поникла
Їм вже ніколи не буде до сміху
Прямо з-під рук розсмокталась і зникла
Найвизначніша знахідка віку
Про мрію дитячу з польотом у небо!

Розгардіяш у них в голові! Розгардіяш!
Розгардіяш у них в голові! Розгардіяш!

А я все сиджу і збираю до купи
Росса й себе, охорону і тишу.
Шукаю шляхи й не знаходжу спокути,
Питаю у Долі, що по собі залишу?

Засів на Олімпі і разом з братами-богами,
Міркую про світ цей такий незбагненний,
Бовтаю безцільно хмаринки ногами
І згадую, чом я відкинув назавжди смиренно
Мрію дитячу про польоти у небі.

Розгардіяш у моїй голові, розгардіяш!
Розгардіяш у моїй голові, розгардіяш!

Росс, Гард і я ж у моїй голові, розгардіяш!
Росс, Гард і я ж у моїй голові, розгардіяш!
Росс, Гард і я ж у моїй голові, розгардіяш!
Росс, Гард і я ж у моїй голові, розгардіяш!