Любопытный ветерок

                Евгений Глебов-Крылов
                "Шалун и влюблённые" (вольный перевод) -
                http://www.stihi.ru/2013/03/15/9735

Розгулявся   вітерець   у   місті,
Хоче   зняти   з   горобин  намисто,
Розкидає   листя,   де   захоче,
І   ялинкам   гілочки   лоскоче.

У   верби   переплітає   віти,
До  землі   згинає   гарні   квіти,
Ще   гойдає   він  комах   на   травах.
Цілий   день   в   турботах   і   у   справах.

А   на  вечір   втомиться,   заляже.
Cебе   місяць   гарного   покаже,
Бо   пустун   встиг   хмари   розігнати,
І   зірок  на  небі   так   багато.

А   тепло  вечірнє   вже   останнє
Промовляє    в  тишині   зізнання,
Що   повернеться,   зігріє   вволю.
Що   поробиш,   й  у   тепла   є   доля.

Постать   постать   обіймає,    гріє.
Ніч   зітхає:   «Місяць   так  не   вміє…»
У   долоні   сильній   пальці  ніжні,
Притулились   постаті   суміжні.

З   вуст   тепло  парує,   шлях   долає,
І   в  вуста   кохання   посилає.
Не   тепло,   а   жар  іде   по   тілу,
Зчервонілись   щічки   дуже   мило.

Почуттями    очі     загорілись,
Ще   міцніше    постаті   стулились.
Сильні   руки   стан   гнучкий   тримають.
Вітерцю   цікаво, як   кохають?

Він завжди літає там, де хоче,
І   коліна   постатям  лоскоче.
Та,   хіба   ж   увагу  хто   звертає…
Ніч   триває.   Довга   ніч – триває!

(23.04.12)