О, Буковелю

                О, БУКОВЕЛЮ!                02. 03. 2004.    
               
                Лентою, без перепочину,
                Піднімаюсь у синю блакить,
                Гірськолижником на полонину,
                Щоб соколом звідти злетіть.

                Вже бугель мене не волочить,
                Наче солому в мішку,
                Вже перемогу торочать
                Швидкісні лижі сніжку.

                Сльзи в очах, мурашки по спині,
                Зимових казок карусель,
                Полонині вклоняюся нині,
                Підкорився мені Буковель!

                О, Буковелю, я по сніжку стежину стелю,
                О, Буковелю, з тобою щастя  я знайшов,
                О, Буковелю, чаруєш ти п"янкіше хмелю,
                О, Буковелю, тобі вклонитись я прийшов.

                Вліво-вправо, вправо-вліво,
                Норовисті лижі несуть,
                І швидкість, і радість, і диво,
                А може, й життя всього суть.

                Яскраве сонце моргає,
                Наче підбадьорює,
                І останнім снігограєм
                Обдаровує.

                На дошках, на лижах, на спині,
                Юні, малеча, сиві
                Летять через гори сині-
                Грай, снігограй, полонині!

                О, Буковелю, я по сніжку стежину стелю,
                О, Буковелю, з тобою щастя я знайшов,
                О, Буковелю, чаруєш ти п"янкіше хмелю,
                О, Буковелю, тобі вклонитись я прийшов.                219.