Банджо Валерія Пономаренка.
"Уехал наш Тукки
в далекий Кентукки,
уехал, уехал, уехал…"
( з давніх співів)
Вправно грав на банджо Пономар чи ні? -
Ні. Але і зараз бачу - на стіні
банджо, ніби дірка, у його хатині, -
щоб було як бачити світ малій людині.
Пономар, до речі, був на зріст не дуже,
але щось гігантське западало в душу,
коли взявши банджо, як шкільну кохану,
він струни торкався і впадав в нірвану.
Що йому ввижалось? Жовта миса прерій,
де гарцює сімка мужніх волонтерів?
Або як над Руром між троянд шрапнелі
п'яний Хем у "Бостоні" спить біля турелі?
Що він грав? Не знаю, бо луна кохання
аж ніяк не схожа на копіювання.
Але й досі чую пономарське соло,
що, як мрія, ріже хліб життя навколо.
жовтень-листопад 2011.
Банджо Валерия Пономаренко - укр
© Copyright: Анатолий Секретарев, 2012
Свидетельство о публикации №112042311304
Свидетельство о публикации №112042311304
Рецензии