Троп чн л си

Тропічні ліси – легені планети,
Тропічні ліси треба нам вберегти,
В тропічних лісах не став ти тенета,
Не будуй магістраль там, де можна пройти.
Бережи ти і меблі, і, навіть, папір,
Бо не іграшки вони, безперечно нікому
Кожен аркуш, кожен стільчик – звір,
Що лишився без отчого дому!
Боже диво руйнує наша жадібність, люди,
Тропічні ліси,- неземную красу
А що через кілька років з нами буде,
Хто скаже: «Кару за все це я сам понесу?»
Невже золота мало, чи мало грошей?
Людство, людоньки, люди, схаменіться!
Дуже скоро, мабуть не стане людей,
Будуть жадібні звірі, але  так не годиться!
Невже ж важко кілька дес метрів пройти,
Не проїхати, а прокрокувать?
Як так й далі піде, дуже скоро і ти
Не зможеш свою рідну землю впізнать
Бережіть не тілько верхівки, а й коріння,
Бережіть не тільки ліси, а й усе навкруги
Я пишу, бо мені не байдуже, бо моє покоління
Буде жити наступним, якщо то йому до снаги…