А тобі спиться весняної ночі?
Ти бачиш сни, як закриваєш очі?
Ті очі, що нестримно ваблять за собою,
Ті очі, що лишать думок й спокою...
Ще кілька поглядів, лиш дотик - і зірветься
Плекана гребля, що скувала серце,
Тримається душа майже востаннє,
Та розуму наперекір горить одне бажання
Побачить очі ті, що в них пірнаю,
Ті очі, що забуть благаю,
Ті очі, що у натовпі шукаю
Навіщо це? О, Боже! Я не знаю...
Ти бачиш сни?
© Copyright: Катерина Медуница, 2012
Свидетельство о публикации №112042000248
Свидетельство о публикации №112042000248
Рецензии
