Про моi слова

Йшов я по доріжці,раптом бачу:
Як сміття --  слова лежать обабіч...



Жодне проти сонця і не блисне!
Хтось протупцяв тут хапливим кроком,
Розгубив усіх їх ненароком,
Чи розкидав у траву навмисно...



Так чи так:нікому не потрібні
Вже слова ці,що сміттю подібні...



Я зібрав їх,обчухрав,почистив,--
Зблиснули,мов народились знову!
Нанизав на ниточку шовкову
І зробив чудове з них намисто.



Всі тепер дивуються мені:
-- Де береш слова такі ясні?
Я ж відповідаю їм,як є:
-- В смітнику збирав я кожне слово,
Бо люблю настільки рідну мову,
Що аж страшно інколи стає...


Рецензии
і що там лякатися, - інших би вчити отої любові. а нема кому, "народ безмолвствує"(народ від мови, інтелігенція, совість нації...)

Анастасий Руликовский   04.08.2013 20:35     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.