дождик новогодний

        Дощик новорічний
          (січень 2007)

На дворі січень в новий рік гуляє.
За хмару місяць заховався золотий.
А дощик, з вітерцем хвальковим грає,
У вікна барабанить, святень молодий.

У вікна барабанить, наче засіває
І всім дарує Божої Любові. . .
Бо щастя більшого у тім немає,
Чим Доброта й Любов у Божім Слові.

Любов у Божім Слові – це любов
До всього, що живе у Світі. . .
Диявола нас сили програмують знов
І переписують, під себе, «заповіти».

Ті «заповіти» - є любов,
До золота, щоб людством володіти.
В оману людство затягнути знов,
Тим душу, свою підлую, зігріти.

Ось тому, у січневу ніч, послав
Господь свого посланця Назареї.
В серцях щоб розтопити льодостав,
Господнєю любовію своєю.

Щоб завірюху підлості, жадоби
В серцях людей любов’ю розтопити,
Щоби було завжди їм, довподоби,
Людськую Честь і Гордість боронити!

Людськую Честь і Гордість боронити
І святість Слова Божого тримати.
Любов’ю Землю-матінку зігріти
І серце своє людству дарувати!