цілком можливо все в житті випадково.
всі люди,події,зливи,приливи,відливи...
всі думки-то
нікому не потрібне лахміття.
мої люди більше мене не хочуть-
для них я чужинка,дизертир,
хвойда підступна і пусте,
заповнене кимось меніподіюним,місце.
я звикла до цього-переболить.
та просто,здається загоїлось,
але,дідько,знову рана сочиться.
бо видавлюю з себе посмішки,
фрази,події,якісь інтернет сторінки.
воно чавить і хірургічний шов,
виявляється,пришиває не сильно.
ось так сиджу кожен вечір
і злизую теплу солону кров.
ніхто не приходить,ніхто не пішов.
ніхто не цікавиться та і кому це потрібно
гірко-солодко,боляче-добре.
хай живе собі,поки не здохне!
я залишилась...
© Copyright: Катерина Гай, 2012
Свидетельство о публикации №112041600328
Свидетельство о публикации №112041600328
Рецензии