Ти ніколи не будеш моєю,
А я буду завжди тільки твій,
Вийдеш тихо на білу алею,
Не зумієш позбутися мрій.
Як дитинство твоє кольорове
Пролетіло, як ніч золота,
Так хотілося жити казково,
Так чекала його ти дзвінка.
Але доля не так написала,
І її обійти я не зміг,
Просто щастя ти довго шукала,
А воно не приходить до всіх.
Нам не варто тепер зустрічатись,
Буде краще тобі так одній,
А я буду у снах милуватись,
Хоч немає солодких надій.
***
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112041508279
Свидетельство о публикации №112041508279
Рецензии