Манить душу коливання,
Та не хоче йти душа,
Нудні сльози на прощання,
Тихий танець і весна.
Пролетить над морем чайка
І задивиться рибак,
В ноги давить сира галька,
Я чужий тут, не земляк.
І пісок такий холодний,
Як була твоя душа,
Та по ньому бігти згодний,
Тільки молодість пройшла.
Вдома пахне кропивою
І співають солов’ї,
Я сумую за тобою
І пишу тобі пісні.
Хоч нікому не потрібні,
Я можливо їх спалю,
Та любов до тебе, рідна,
Нізащо не віддаю.
А якщо залишу частку,
Тебе знатимуть усі,
І потрапить світ у пастку,
Я кохав, повір мені.
Манить душу коливання
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112041508204
Свидетельство о публикации №112041508204
Рецензии
