Забуті душі навкруги,
Існуючі одвік не в тямі,
Собі і боги, й вороги,
Комедіанти, і актори драми.
Весь час не тут, не серед вас,
Весь час у вимірах астральних,
Побачу профіль і анфас
Сусідів наших ненормальних.
Тих, що живуть серед цеглин,
Серед бетону і асфальту,
Тих, що вважають цілий світ
Собором правил аморальних.
Раби утіх, нещасні душі,
Поглинені своїм гріхом,
Їдять генетику і суші,
Стають великим животом.
Кричать, біжать, сидять в мережі,
Їм все замало папірців,
Летять, горять, живуть у треші,
Бо вірні діти праотців.
Семимільярдна біомаса,
Просякнута абсурдом слів,
Гудить в очікування Часу,
Коли відправиться у злив.
Коли повстане вся планета,
Повстане і знесе комах,
Очиститься...і з чистого планшета
Продовжить нескінченний шлях...
28.12.2011
Апокалиптика
© Copyright: Серж Маслак, 2012
Свидетельство о публикации №112041508067
Свидетельство о публикации №112041508067
Рецензии