чомусь не чути...

Яна Борисова
Ллється з неба світ зірок,
Важким буде перший крок,
По дорозі, що веде до тебе.

Засумує місяць в ніч,
Нас залишить віч-на-віч
Уві сні, мабуть воно так треба.


Чую дивовижний сміх,
Відвести очей не зміг,
Та у двері квапиться світанок.

Цілий день чекаю я
Ніч, прошепочу: «Моя»,
Але знову зникнеш ти під ранок.


Поцілунок, лише мить,
Серце раптом затремтить.
І мені ніколи не забути

Лагідні твої вуста,
Ти наснилась неспроста,
Тільки в день твій сміх чомусь не чути...


© Copyright: Яна Борисова, 2012
Свидетельство о публикации №112041409552
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Яна Борисова
Рецензии
Написать рецензию
Чудесно как! Спасибо за удовольствие от прочтения!

Ольга Заря 2   16.02.2014 19:34   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Спасибо)
Приятно)

Яна Борисова   16.02.2014 22:20   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Яна Борисова