малюнки

що ж ви паритесь так, та все не про те.
красиві, неглупі, та і, власне, заможні.
що ж вам треба в житті від усіх цих стосунків?
чому вони так не схожі на ваші дитячі малюнки?

а малюнки, вони лежать десь далеко, у маміному комоді.
і як би кажуть тобі: “засунув совість глибоко кудись і подалі.
ну і все, все з тобою ґаразд, вперед - жити і радуватись.”
чи не запарило вас перед самими собою так затято відмазуватись?

і в школі на трійки вчився, а може і на п’ятірки навіть.
розплющені очі, чи-то перестройка, чи-то кінець дев’яностих.
а потім – ну якось вже прийшлося усі ці стосунки із совістю налагоджувати.
приїхали, дядько, життя пропонує, тут треба погоджуватись.

а там вже засмоктує, чи дівчина-білявка, чи оце ****ське життя, не розумієш.
виходить, ти ж не від стресів та депресій так ночами не спиш.
десь малюнки скребуться далеко-далеко в пам’яті.
доброго ранку, понеділок, міцну каву і далі стосунки із совістю вималювати.

21/22.2.2012