Якби ти встав, Тарасе, нинi
Валентин Бичко
Якби ти встав, Тарасе, нині,
То з розпачу, напевно, б зліг.
Страшні часи на Україні...
І, звісно, красти ти б не зміг.
Не зміг би інших обдирати,
Принижувати, зневажати,
І хабарів в них вимагати,
Не дивлячись, чи син чи мати.
Давно не лине спів із хати.
В тій хаті плачуть як колись...
Зажурена коло дитяти
Сумує мати... Подивись:
Ціни на гречку і вівсянку
Таких висот уже сягнули,
Що голова болить вже зранку.
А ще ціну на газ підняли...
Звичайно, хвилі й нині сині.
Як завше верби б'ють чолом.
Лежать на греблі довгі тіні,
Та все не наше вже кругом.
Ставок і риба вся в оренді,
А гребля теж не наша буде.
Її господар дудлить бренді,
А самогонку — прості люди.
Селянин гнеться, як і гнувся,
Дзвенить-виспівує коса.
Господар на землі змінився...
Його дружина, мов оса:
“Це все моє! Не смій чіпати!
Ледачий бовдуре, йди геть!
Пора скотину годувати.
Від тебе сечею смердить!"
Труд, звісно, всьому голова,
Та трударі всі босі й голі.
Прибрали їхні всі права.
Працюй до скону — ти на волі!
У полі трудиться “Джон Дір” -
Не покеруєш без науки.
Штани протерлися до дір.
І дірка... аж до тої штуки.
Машини мудрі там і тут
Людини працю замінили.
І руки звільнені... від пут...
Бо сотні трударів звільнили.
Розруха, мов в часи навали...
Щодень одне село зникає.
Державний акт на землю дали -
Закон про продаж нас чекає.
При владі знову казнокради,
Їх називають олігархи.
Бандити мають досить влади,
Державу розкрадають зверху.
Ціна на хліб росте щоденно,
на комунальні, газ і воду.
Струм електричний теж буденно
Дорожчає... Все для народу!
Полегшень, звісно, не чекаєм.
І не хвилюєм Кобзаря.
Лише на Бога уповаєм...
Гори надіє, мов зоря!
Кобзар сказав би небагато,
Зібравши зморшки на чолі:
“О, Господи, Вкраїно-мати,
Це ж просто пекло на землі!”
Свидетельство о публикации №112041300937
Прудкий Николай 16.04.2012 08:46 Заявить о нарушении