Де-iнде

Піти, піти...
Дорога в один бік.
Нове — про те саме — не бере,
не бере.

Де-інде —
із невидимого, з витікаючими,
із невимовного, з подробицями —
маю річ розмовно-аналітичну
тримати в голові
і випустити,
порівнюючи з, наприклад:
не тільки світу, що у вікні?!

Де-інде.
Дріботить щось...
може, хтось,
може, дощ.

Набухла рифма.
Теми вилізли на поверхню —
до серця близько.

Над нами —
таким — все важливо:
дим в пошуках неуникнення;
нагородити дивом невкоськаний запобіжник.

Де-інде.
Страждання і співчуття —
чого стовбичити?

Слово за слово.
У нас — все не так, як у інших — споріднене.
Ховати чи — на видне місце?!

Де-інде.
Стає жарко і тісно...
Коли-небудь я тоже застрілюсь —
і впаду перед Богом на коліна,
і проблююсь словами:
"Хто я був?
Ніхто!"

Де-інде.
І дивувалися всі — споконвічно —
на деяких,
як біографічне.

Виходячи з попереднього,
складене за записками —
як пляшка, кинута в море,
поки не проспіває півень.