Спішіть творити добро
Не гуркотіть ви так, трамваї,
Столиці тишу поверніть!
Весь день і ніч метро: кипить,
Волає, стогне, гуркотить,
Натовп з натугою ковтае.
А Киів так чекав весни
І що бузок в садах розквітне,
Від солі кущ зелений никне.
Не має сили… тихо никне,
Він радість був для сивини.
Вони тут спочивать любили,
Їх лавка ласково приймала,
Цю пару зранку споглядала,
Квітом чудесним дивувала…
Як той бузок вони хвалили!
А зараз що? Йому, ну, за що?
Він плаче листями-слізьми…
Він був загубленний людьми,
Він гине. Дайте струм води,
А то краса його погасне!
Несу відро води сирітці,
Та спрагу гілка не прийма.
Та ж сніжна та була зима!
Не видужать уже либидці…
Чудес не буде…Біль дивитись…
Сухий, з розпукою стоіть.
Так щось в душі моій щемить,
І день ту рану не гоїть…
Спішіть з природою зріднитись!
Віра Половинко
20.04.2010р.
Торопитесь творить милость
© Copyright: Вера Половинко, 2012
Свидетельство о публикации №112041009107
Свидетельство о публикации №112041009107
Рецензии