капкани

я, персонально для тебе, розставляю капкани, хлопчику.
щоб оцінити, наскільки тобі потрібно вириватися з них.
ти зводиш, персонально для мене, між нами стіни. крізь них
я повинна прорватися, щоби ти відчув потребу в твоєму дотику.

я б тебе випробувала, перевірила і переоцінила.
ти б мене скуштував на міцність тіла і духу:
чи здатна долати зимовий вітер і літню задуху
і раз за разом після дня перманентної боротьби відновлювати крила.

мені, в свою чергу, до сказу цікаво, як довго
терпітимеш мої дивацтва, пороки, щоразу одні й ті ж помилки,
хибні незмінно кроки і звичку палити... мости.
чи зможеш навчити(ся) жити на повну?

я - твій персональний псевдо-ледве-потрібний Ісус.
ти - моя власна необхідно-брехлива Діва Марія.
скажи, а чи спільний в нас шлях до мрії?
і хто візьме роль головного, а хто - боягуз?..

10.04.2012


Рецензии
хороший стих

Андрей Поповский   10.04.2012 17:07     Заявить о нарушении